…не нашёптывал на ухо: «Ставь на зеро»;
лотерейный билет в переходе метро
в руки мне не пихал.. Просто Он был со мной,
от беды отводя Всемогущей рукой…
Так отец несмышленого сына ведёт:
поднимает его, если тот упадёт,
свою руку в опору ему предложив,
позволяет узнать, что есть вся эта жизнь.
А когда сын уходит, взрослея, он вдаль
Смотрит ночью и днём, не скрывая печаль;
Продолжая любить, слепо верит и ждёт,
И встречает его каждый день у ворот…
А когда возвращается блудный домой,
Наказанье не ждёт, но веселье рекой!
Счастье бьёт через край, и доволен отец…
Возвращайся и ты, возьми мудрости крест!
А обиды оставь, непрощенья свои,
Своей жизни на них можешь тратить ты дни,
Но однажды твой сын, повернувшись, уйдёт,
И тогда будет поздно: получишь своё.
Будешь также ты ждать у порога его
И отца вспоминать, но не будет того,
И прощенье просить будет поздно тогда…
Возвращайся домой, будешь счастлив всегда!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
